Головна | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід | RSSСереда, 26.02.2020, 11:27

Меню сайту
Категорії розділу
Структура діяльності [4]
Методичне забезпечення [2]
Робота з дітьми [5]
Робота з педагогами [5]
Робота з батьками [6]
Це цікаво знати [4]
Пізнай себе [2]
Рекомендуємо
Комунальний навчальний заклад Київської обласної ради “Київський обласний інститут післядипломної освіти педагогічних кадрів” Комунальний заклад Київської обласної ради «Центр творчості дітей та юнацтва Київщини»
Наше опитування
Оцініть наш сайт
Всього відповідей: 402
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Головна » Статті » Психолог і Я » Робота з батьками

Допомагаємо дитині подолати посттравматичний стрес

Допомагаємо дитині

 подолати посттравматичний стрес

Шановні батьки!

       Події, які відбуваються в Україні, можна назвати екстремальними, а емоційні реакції людей на них входять в поняття «травматичного стресу». Це нормальні реакції на ненормальні події (події, що виходять за рамки звичайного людського досвіду). За даними сучасних психологічних досліджень, такі реакції можуть бути не тільки у безпосередніх учасників подій, а й у присутніх поруч, у тих, хто спостерігає за подіями через ЗМІ, чи навіть чув про них. Наші діти, навіть не посвячені в деталі подій, спостерігають розгубленість і страх батьків, чують тривожні, різкі або агресивні висловлювання. На сьогоднішній день ситуація ускладнюється тим, що протистояння триває і важко передбачити час його завершення. Це посилює тривожні настрої в людей, страхи, розчарування.

 Тому зараз діти, як ніколи, потребують батьківської підтримки і допомоги.

     Заохочуйте дитину до виконання щоденних справ.  Повернення до звичайного режиму життєдіяльності дасть дитині змогу відчути, що вона в безпеці. Вона має розуміти, що навчальний заклад – безпечне місце для неї. Будьте спокійними і виваженими, заспокоюйте дитину, уникайте додаткового тиску на неї.

      Надавайте дитині можливість вибору. Здебільшого травмуючи події призводять до втрати контролю, хаосу, тому можливість вибору або контролювання (за умови, що це можливо) дадуть дитині змогу почуватися в безпеці.

     Оберіть дорослого, який зможе забезпечити дитині додаткову підтримку. Домовтесь з дитиною, до кого вона може звернутися в разі необхідності.

     Зберіть максимум інформації щодо систем переадресації для дітей, які потребують спеціалізованої допомоги фахівцями. Якщо дитина має серйозні проблеми, що не зникають із часом, її потрібно направити до відповідного фахівця.

     Не слід замовчувати травмуючу ситуацію. Дитині складно «Просто забути про все». Тому варто вислухати її, обговорити почуття та міркування, які виникають у неї з приводу того, що відбувається.

     Будьте готовими до непростих запитань: «Чому відбулася та чи інша подія?» (продемонструйте своє ставлення до ситуації), «Чи все буде добре?» (не давайте неправдивих обіцянок і марних надій, однак розкажіть, що рятувальні організації, волонтери, міністерства та відомства, військові та міліція роблять усе можливе для відновлення миру та порятунку).

    Оголосіть хвилину мовчання. Поясніть дітям, що в такий спосіб ушановують загиблих.

   Подбайте про те, щоб дитина мала можливість гратися і навчатися разом з однолітками, адже їхня підтримка дуже важлива для неї.

      Будьте готовими до діалогу з дитиною. Вона має знати, що ви готові її вислухати. Давайте прості та реалістичні відповіді на запитання дитини про травмуючі ситуації.

      Подбайте про безпечне місце, у якому дитина зможе розповісти про те, що з нею сталося. Відведіть певний час для бесіди, щоб допомогти їй зрозуміти, що обговорювати те, що сталося, - нормально.

     Підтримуйте дитину у формуванні позитивних методів подолання стресу та страху. Допоможіть їй обрати оптимальні стратегії для тієї чи іншої ситуації, зверніться до її попереднього досвіду подолання стресу.

    Будьте пильними до явищ навколишнього середовища, що можуть спричиняти певну реакцію в дитини, яка переживає посттравматичний стрес (погіршення погоди, гучні звуки тощо). Передбачайте кризу і надавайте додаткову підтримку в ситуаціях, що можуть бути нагадуванням про травмуючі події. Допомагайте дитині підготуватися до цієї кризи. Попереджайте дітей, якщо збираєтесь, наприклад, увімкнути світло, різко підвищити голос тощо.

  Чиніть опір намаганням дитини залучити вас до негативного переживання травми. Іноді діти провокують батьків на повторення образливих ситуацій, адже вони долають стрес шляхом реконструювання травми за допомогою гри або взаємодії з іншими.

   Звертайте увагу на реакцію однолітків на дитину, яка переживає посттравматичний стрес, та інформацію, якою вони обмінюються. Убережіть її від допитливості однокласників та захистіть однокласників від деталей і подробиць травмуючої ситуації, які можуть їх налякати, засмутити тощо.

    Установіть чіткі межі неадекватної поведінки, розробіть логічні (однак не каральні) наслідки. Пам'ятайте, проблеми з поведінкою можуть бути тимчасовими, пов'язаними із психотравмою, а найбільш деструктивна поведінка може бути спричинена хвилюваннями, що також пов'язана з психотравмою.

    Бережіть власне емоційне та фізичне здоров'я. Дитині, яка бачить поруч упевнених, спокійних та бадьорих дорослих, швидше вдається нормалізувати свій стан.

Категорія: Робота з батьками | Додав: leonivna8 (18.09.2015)
Переглядів: 359 | Рейтинг: 5.0/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук
Хмаринка тегів
Друзі сайту
Свята та події
Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Ставищенський ЦДЮТ © 2020