Рекомендації щодо формування мотивації
до навчання в гуртку
Найзначущішим, найдієвішим і найефективнішим внутрішнім стимулом є прагнення до пізнання нового, що ґрунується винятково на інтересі до вибору напряму навчання в позашкільному закладі.
Якщо за можливості вибору гуртка дитина не обирає той, що обрали більшість її друзів, то таким чином вона демонструє яскравий приклад внутрішньо вмотивованої поведінки.
Яка ж мотивація до навчання є кращою?
Процес формування навчальної діяльності набуває ряду специфічних особливостей відповідно до певного вікового періоду.
Умовою успішного навчання все ж є мотивація, котра спонукає дитину до певної діяльності з метою розширення й поглиблення своїх знань, підвищення впевненості та незалежності від зовнішніх факторів.
Яким чином можна сприяти формуванню внутрішньої мотивації в межах навчального процесу?
Як уже зазначалося, внутрішня мотивація є важливою умовою успішного навчання. І все ж уявлення про те, що можна ззовні сформувати мотив, є помилковим. «Мотив - складне психологічне утворення, яке має вибудувати сам суб'єкт» (Є.Ільїн). Керівник гуртка може лише сприяти цьому процесу. Для цього їм необхідно дотримуватися таких вимог:
1. За можливості скасувати нагороди і призи за правильно виконанні завдання, обмежуючись лише похвалою.
2. Якомога менше використовувати на заняттях ситуацію змагання. Краще привчати гуртківців до аналізу і порівняння своїх особистих результатів та досягнень. Ситуацію змагання можна переключити на ігрові види діяльності.
3. Намагатися не нав'язувати навчальної мети «зверху». Спільна робота з дитиною стосовно вироблення мети і завдань може виявитися значно ефективнішою.
4. Необхідно пам'ятати й про те, що покарання за неправильне вирішення навчальних завдань є найостаннішим і найменш ефективним заходом, який завжди викликає негативні емоції й негативно впливає на ставлення дитини до навчання.
5. Намагатися уникати встановлення часових обмежень там, де це можливо, тому що це не лише пригнічує розвиток творчості, а й перешкоджає розвиту внутрішньої мотивації.
6. Стежити за тим, щоб навчальні завдання не лише відповідали віковим особливостям, а й мали рівень оптимальної складності (посильні завдання), сприяли виявленню майстерності та компетентності дитини. Регулювати рівень складності завдань, щоразу підвищуючи її (створення ситуації успіху).
7. Надавати дитині право вибору навчального завдання, не обмежуючи при цьому її свободи.
8. Бажано підбирати завдання з елементом новизни та непередбачуваності, що сприяє формуванню внутрішнього інтересу під час його виконання.
9. І на завершення хотілося б нагадати, що підвищення пізнавальної активності, успішне засвоєння навчальної програми стає неможливим у ситуації, коли будь-які стимули, що не стосуються навчання, стають основними.
Діти із зовнішньою мотивацією, як правило, не одержують задоволення від подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань. Тому такі діти обирають простіші завдання.
 Відсутність внутрішнього стимулу сприяє зростанню напруження, зменшенню спонтанності, що справляє пригнічуючу дію на креативність, тоді як наявність внутрішньої мотивацій сприяє виявленню безпосередності, оригінальності, зростання креативності та творчості.
Окрім того, перевагою внутрішніх навчальних мотивів є:
* - позитивний вплив на вирішення творчих завдань, що не мають чіткого алгоритму вирішення (евристичний метод);
* - емоційне задоволення від виконання завдання, подолання труднощів під час вирішення навчальних завдань, що викликають позитивні емоції і ґрунтуються насамперед на внутрішньому інтересі;
* - підвищення самоповаги дитини, її самооцінки.
З найкращими побажаннями психолог
Світлана Анатоліївна Колісник. | 
